Поняття про речення
"Поняття про речення"
Р е ч е н н я м називається граматично та інтонаційно оформлене сполучення слів або окреме слово, що є засобом формування, вираження і повідомлення думки. Наприклад: Сонце сходить. Тишина. Повна вроди, й де весна. (Тер.). У цьому уривку — три речення. В них слова граматично оформлені: сонце сходить, йде весна, повна вроди (пор.: сонце, сходити, йти, весна, повний, врода — ця група слів граматично не оформлена і не зв'язана між собою: синтаксичні зв'язки і синтаксичні відношення між ними не встановлені). Ці речення промовляються з піднесенням і зниженням інтонації, третє, крім того,— з паузою після прикметникового звороту. Друге речення складається з одного слова. Воно теж має інтонацію в складному синтаксичному і смисловому цілому (у тексті), утворюваному поєднанням цих трьох речень.Основними ознаками речення є його смислова завершеність, інтонаційна оформленість, модальність і предикативність.
Смислова завершеність речення полягає в його здатності виражати таку думку, яка не вимагає доповнення чи поширення іншими словами. Наприклад: Стояло сухе осіннє надвечір'я (О. Г.). Зміст цього речення цілком довершений, зрозумілий і поширення не потребує.
Смислова завершеність, як правило, передбачає інтонаційну оформленість, яка в усному мовленні позначається інтонацією кінця, а на письмі — відповідними розділовими знаками.
Інтонація, у свою чергу, залежить від модальності, тобто від ставлення мовця до висловлюваної ним думки. Якщо мовець повідомляє певну думку, він користується інтонацією повідомлення, наприклад: Серпень з вереснем стискають один одному правиці (Рил.); при потребі про щось дізнатися вживається інтонація питання: Скажіте, лебеді малі, звідкіль ви летите? Пісні якої ви землі на крилах несете? (М. Дж.), а при волевиявленні (просьбі, наказі тощо) — інтонація спонукання: Заспі ваймо пісню щиру! (Мас.).
У писемній формі мови інтонація повідомлення фіксується крапкою, питальна інтонація — знаком питання, а спонукальна — крапкою чи знаком оклику. Незакінчені, перервані вислови, зв'язані з хвилюванням, роздумами мовця або з іншими обставинами, в усному мовленні супроводжуються великими паузами, а на письмі — трьома крапками. Наприклад: Комісар, На кораблі, синку. Зараз на кораблі... Відступаємо... Севастополь... розбиті... останній порт... Радіорубку викликають... зв'язатись з Москвою... Тримайте штаб... шторм... шторм... Ідуть... кільватер... міноносці... (Корн.).
Крім пауз та підвищення тону, велику роль у реченні виконує логічний, або смисловий, наголос. Ним в усному мовленні виділяються слова, найбільш важливі для розуміння змісту даного речення. Наприклад: Червоні маки Скільки сягало око, жевріли і жевріли вони на луках, ніким не засіяні, але радуючи всіх (О. Г.).
В окремо взятому реченні будь-яке слово може виділятися логічним наголосом, і тоді це слово стає смисловим центром даного речення. Наприклад: 1. Завтра група поїде на екскурсію — поїде лише група, а не всі. 2. Завтра група поїде на екскурсію — поїде, а не піде. 3. Завтра група поїде на екскурсіюзавтра, а не сьогодні. 4. Завтра група поїде на екскурсію — поїде на екскурсію, а не піде в похід. Логічним наголосом виді.пяються слова в усному мовленні. На письмі при потребі виділене слово підкреслюється, а в друкованих текстах іншим шрифтом. У складних за будовою реченнях логічних наголосів може бути кілька.
Однією з основних ознак речення є також продуктивність. Вона вказує, що саме стверджується чи заперечується у реченні, як відноситься висловлюване до реальної дійсності і як свиться мовець до повідомлюваного. Тому предикативність виражається граматичними категоріями модальності, часу та особи.
Наприклад: Сонце зайшло.— Сонце не зайшло. Заняття почалися.— Заняття не почалися, У цих реченнях стверджуються(чи заперечуються) ознаки, приписувані. присудку, і через категорії способу (тут скрізь — дійсний спосіб), часу (тут — минулого) і особи (тут — 3 особа однини і множини) вказується на віднесеність названих реченнями явищ до реальної дійсності.
Найчастіше предикативність виражається відношенням:між підметом (як об'єктом реальної дійсності) і присудком (ознакою, приписуваною цьому об'єктові у момент мовлення).
приклад: 1. Густа, медова теплота високі налила жита (Рил.)
2. Наступила велика весна (О. Г.).
При відсутності у реченнях таких відношень (в односкладних реченнях) предикативність виявляється в одному (наявному) головному члені речення. Наприклад: Дорога вита,Скелі й нетрі,. Вже смеркло. Захід згас багряний (Рил.).
Головні члени речення формують предикативну основу (смисловий центр, ядро) речення, а другорядні члени реченняпоширюють його. Предикативність є основною ознакою, що відрізняє речi від словосполучення: реченням повідомляється думка, а словосполучення лише називають складні поняття. Реченням властива інтонація повідомлення, а словосполученням — інтонація називання. Речення, в якому є один предикативний центр, є п р о с т и м.
Наприклад: Ідеями Леніна в праці озброїла партія нас (Сос.)Речення, в якому є два предикативних центри, є с к л а д н и м.Наприклад: Перед тим, як щось сказати, треба добре подумати.
Вправа 13. Запишіть спочатку речення, а потім словосполучення. Повторіть способи, час та особу діеслів.
Розповідь про героїв Вітчизняної війни; безмежна відданість справі трудового народу; соціалізм невпинно зміцнюється; пишатися своєю соціалістичною Батьківщиною; священні слово свобода, мир, дружба; спільними зусиллями країни соціаліалістичного табору перемагають;
Вправа 14. У наведеному уривку підкресліть ті слова, які, на вашу думку, виділяються логічним наголосом. Мотивуйте свій вибір.
Відкриваючи дискусію з питань культури мови на сторінках газети «Известия» (23 жовтня 1960 р.), інженер В. Чуі писав: «...рядове канцелярське «відношення» і найтонший шталевий вірш робляться однаково з слів. А слово любить ласку. За словом вірша доглядають, діловий папір живе недоглянутий. А тим часом документи пишуть мільйони людей, а вірші і про вірші — одиниці. І якщо величезному загонові службовців не прищеплювати поваги до слова, непробуджувати прагнення до простоти і ясності службового документа, то канцелярська мова поступово згризе поезію, зведе вірш до «відношення». А треба «відношення» піднімати до віршів» (А. Коваль, «Культура української мови»).
Вправа 15. Виділіть речення прості і складні. Поставте, де треба, розділові знаки. Які особливості переладу ви помітили?
1. 1 поки юні живемо і поки в серці сподівання вітчизні друже віддамо душі прекрасні поривання (О. П.). 2. Що б я не робив постійно думаю що служу цим скільки дозволяють мені сили передусім моїй Батьківщині (І. П.). 3. Людина в наші дні повинна настільки бути великою щоб бачити всю країну щоб жити життям всього нашого безмежного Союзу (М. Г.) .
4. Я знаю місто буде сад листя розів'є коли такі-от люди в краю радянськім є (Маяк.).